ПРЕЗЕНТАЦІЯ
Костопільський район Головинська сільська рада Географічне положення Територія Головин ської сільської ради розташована в південній частині Костопільсь кого району. Від с. Головин до м. Рівне 50 км, а до м. Костопіль 13 км. Недалеко знаходиться м. Сарни (62 км). Основні вантажопасажирські перевезення здійснюються через залізничну станцію Костопіль, відстань до якої 17 км. До міжнародної автомагістралі Е-40 ( М-06) Краків - Пшемисль - Львів - Рівне - Житомир - Київ - Полтава - Харків – Луганськ 49 км, а до регіональної автомобільної дороги Р-05 Городище — Сарни — Рівне — Старокостянтинів 14 км . До аеропорту м. Рівне 57 км. Структура Село Головин – центр Головин ської сільської ради . До складу сільської ради входять також села Базальтове, Берестовець, Іваничі і Садки . Територія : 1103,4 га Населення : 3053 осіб Історія Точна дата заснування села Головин невідома. Але заселені ці землі були ще з сивої давнини. Про це свідчать знахідки римських монет в селі Головин та навколишніх селах та містах Костопіль, Мізоч і Острог . Дослідники вважають, що у I – V ст. н.е. тут проживали представники черняхівської культури (праслов'яни), які підтримували економічні, політичні та культурні відносини з Римською імперією. З архівних даних відомо, що у 1502 році польський король Олександр надає маєток Головин з хуторами у користування луцькому старості Семенові Юрійовичу з Гольшан , який побудував тут замок. Пізніше Головин перейшов у власність князів Острожських. У 1715 році тут мешкало 530 жителів, а село належало Чарторийським. В цій місцевості знаходяться потужні поклади базальту. П ерекази свідчать, що в козацькі часи один із місцевих мешканців докопався до цього каменю, роблячи криницю, і використав його для фундаменту хати. А вже на початку XX ст. його властивості були гідно оцінені і родовище почало інтенсивно розробля тися. В 1920 - 1930 рр. поблизу села Головин почалася розбудова села Янова Долина, як зразков ого заводськ ого поселення на польських Державних б азальт ових к аменоломнях . Назва села походить з часів короля Я на Казимира, який полював в місцевих лісах , а в долині р. Горинь відпочивав. Поселення розроста лося разом з розвитком кар ' єрів, які давали роботу 1200 працівникам. Всього в Яновій Долині наприкінці 30-х років мешкало понад 3000 жителів, з яких 97 % були п оляк ами. |  За короткий час було прокладено 19 кілометрів залізниці до Костополя, з'явилося близько сотні будинків працівників кам'яних кар'єрів. Робітниче селище було електри фіковане і мало не тільки водо провід, а навіть каналізацію. Для сільської місцевості це було ди виною. Тут же видавалася газе та «Янова Долина». До сусіднього села Злазне було прокладено спеціальну дорогу для велоси педистів. Будувався аеродром, діяли різні громадські і спортив ні товариства, каси взаємодопо моги. Камінь почав завойовувати європейський ринок. Базальт перевозили не тільки залізницею, а й баржами по Горині. Польща відмовилася від поставок ба зальту зі Швеції і мала великі прибутки від власних копалень площею 250 гектарів. У 1936 ро ці відбулася модернізація вироб ництва. Базальт не тільки добу вали і вивозили у вигляді при мітивного бруківця, а й налаго дили видобуток плит різних роз мірів, досить дешевого «півбру ківця», розвідали нові поклади чорного каменю. Завдяки впровадженню механізмів та локомо тивної тяги видобуток надміц ної корисної копалини сягнув півмільйона тонн. У роки Другої світової війни поляки разом з німцями продовжували видобувати базальт, використовуючи на роботах військовополонених. Бійцям Української Повстанської Армії для ведення бойових дій необхідна була вибухівка. Тому було прийнято рішення захопити амоніт в укріпленому польсько-німецькому районі Янова Долина. Вночі 21 квітня 1943 року розпочався масований наступ загонів 1-ї Групи УПА під командуванням І. Литвинчука («Дубового») на Янову Долину одночасно з трьох сторін. Жорстокий бій йшов протягом двох діб. А в ніч з 22 на 23 квітня 1943 року загони УПА увійшли в с. Янова Долина і підпалили всі будівлі, що знаходилися в ньому. Частина жителів загинула у вогні, а тих, хто намагався вибратися, вбивали. За оцінками польської сторони, загинуло від 500 до 800 мирних жителів. Село було повністю спалено і не відновилося. Ці трагічні події по-різному трактуються українцями і поляками. Українська сторона розглядає захоплення Янової Долини як значну перемогу загонів УПА, а польська - як акт невмотивованої жорстокості. У 1998 р. на місці трагедії польськими громадськими організаціями було встановлено пам'ятник з відомими іменами частини загиблих, а активісти «Руху» встановили пам'ятний знак «На честь першої операції 1- ї Групи УПА». |