У 1350 році на правому березі річки Случ князь Любарт, заснував поселення з укріпленням, що понад століття було центром удільного князівства в складі Литовської держави. З XIV до XVII століття поселення носило назву на честь князя - Любарта.

У 1569 році князівство Литовське об'єдналося з Річчю Посполитою. Любартом потрапив під владу Польщі. З 1589 року містом володіли князі Острозькі. Назва було спрощено на українсько-польський манер - Любар.

У 1634 році в місті ґрунтується Домініканський монастир, а в 1666 році будується Георгіївський православний, який з часом уніатська церква перейменувала на Василіанський.

У 1775 році при монастирі була відкрита греко-католицька школа. Цегляна, двоповерхова будівля школи побудовано у стилі бароко. Приміщення школи добре збереглося і до цих пір використовується за призначенням.

У 50-х роках XVIII століття Любар був охоплений гайдамацьким рухом, який розгорнувся на Правобережній Україні. Місто було добре захищений. Повстанці на чолі з Іваном Бойчуком і Гнатом Маращуком, довідавшись про міцну охорону, відвели свої загони від Любара.

Голодомор 1927 - 1933 рр.. - Страшна сторінка в історії Любара. Після нього населення району зменшилося на 81,8%. Знадобилося чимало часу, щоб Любар не тільки прийшов до тями від понесених втрат, а й зумів підняти на високий рівень сільське господарство і промисловість.

У радянські часи містечко було адміністративно роздільний. Тепер до нього прилягають кілька сіл, які фактично становлять його єдину територію: Старий Любар, Новий Любар, Юрівка, Стрижавка, Іванківці, Громада.